Луганський семінар – пошук шляхів розв’язання

освітянських проблем.

26-27 березня 2011 року в самому східному обласному центрі України – місті Луганську проходив дводенний Всеукраїнський семінар «Проблеми та кращі практики застосування польського досвіду діяльності шкіл – центрів активності громад». Організатором заходу виступила громадська організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». На це загальнодержавне освітянське зібрання було запрошено понад 30    вчителів, експертів, представників громадських організацій з 8 областей України , Автономної Республіки Крим та сусідньої Польщі. Вінниччина в Луганську була представлена двома учасниками. Окрім мене в семінарі брала участь голова Крижопільського районного представництва Міжнародного товариства «Україна – Польща - Німеччина» Оксана Герасимчук. Мій шлях до участі в цьому заході розпочався ще шість років тому. Саме тоді в рамках проекту «Активні вчителі , активні школи, активне громадянське суспільство» я відвідав Польщу. А вже на початку цього року одержав пропозицію із Луганська поділитись досвідом впровадження польських ідей на терені Теплицького району. Від представників луганської громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив»   я дізнався про те, що автори кращих статей будуть запрошені на Всеукраїнський семінар. За кілька місяців я написав дві статті про свою діяльність з впровадження польського досвіду: «Погляд через шість років » та «Це потрібно не мертвим - це потрібно живим».         І саме вони надали мені можливість одержати запрошення та взяти участь у цьому загальнодержавному зібранні .

Луганськ зібрав найактивніших педагогів , більшість з яких мали нагоду вивчати польський освітянський досвід . Головне питання ,яке спробували вирішити педагоги, учасники семінару - це розв’язання проблеми ліквідації малокомплектних шкіл. Освітянська галузь України переживає сьогодні період реформ. І негативним їх наслідком є закриття шкіл. Але цій проблемі можливо зарадити. І шляхи її подолання нам може підказати  досвід польських колег, які з честю подолали цей реформаторський період. Головними чинниками, які допомогли полякам врятувати власні школи ,стали активність сільських громад та місцевих громадських організацій , які є повноправними адміністраторами і управлінцями  закладів освіти після легалізації в країні недержавних шкіл. Саме про цей позитивний досвід вирішення проблем польських шкіл і розповіла на семінарі представник Суспільно – просвітницького товариства  «Едукатор» з польського міста Ломжа Мажена  Рафальська.

Отже, вирішення проблеми закриття малокомплектних шкіл полягає у згуртуванні громади навколо школи та внесенні змін до законодавства , які дозволять створити громадські заклади освіти. Семінар не обмежився лише цією проблематикою. Всі педагоги, які відвідали Польщу, отримали нагоду на цьому зібранні розповісти колегам про те, що було зроблено ними в Україні ,на основі використання досвіду польських шкіл. Не залишились поза увагою і дошкільні навчальні заклади та дошкільна освіта. Цьому сприяло детальне ознайомлення з системою дошкільної освіти в Україні та Польщі, процесом реалізації проектів «Едукатора» з впровадження альтернативної дошкільної освіти в Грузії. Велику увагу учасники семінару приділили розгляду освітянських реформ в Польщі та пошуку в них позитиву,  який можливо застосувати в освітніх закладах України.

Але не лише Польща може похизуватися  власним передовим досвідом. В українців є також чому повчитися. Наочним доказом цього стала презентація учасниками семінару досвіду власної діяльності. Тематикою своєї презентації я обрав наступну: «Впровадження молодіжних проектів патріотичного, правового та екологічного спрямування». Підсумком даних презентацій стала спільна думка обрати темою наступного семінару впровадження українського досвіду в польських школах. Серед освітянських новацій в Україні особисто мені найбільше сподобався досвід діяльності громадянсько – активних шкіл.

Завершальним акордом Всеукраїнського освітянського зібрання  став спільний лист – звернення адресоване Міністру освіти і науки, молоді та спорту України Дмитру Табачнику, в якому учасники семінару аргументовано довели можливість застосування в Україні польської практики створення громадських закладів освіти , як одного із методів збереження шкіл, які є на грані закриття.

Семінар завершився – семінар продовжується. І знайшов він своє продовження у спільних домовленостях про співпрацю між освітянами різних областей України. Приміром туристи Тепличчини отримали запрошення від Донецької школи № 138 відвідати з дружнім візитом столицю шахтарського краю. А головним підсумком семінару стане антологія –посібник «Школа – центр активності громади: узагальнення адаптованого польського досвіду збереження освітніх послуг», до якої увійдуть статті про досвід  20-и освітян, учасників зібрання і яка побачить світ у кінці травня 2011 року.

Всеукраїнський освітянський семінар вже увійшов в історію ,але він  аргументовано довів, що у кожної школи України є велике і світле майбутнє і знаходиться  воно у руках держави, педагогів та місцевих громад.

                                      Олександр МИРОНОВ